Загальна кількість переглядів сторінки

Робота класного керівника

КЛАСНА ГОДИНА

"БУДЬ ТОЛЕРАНТНИМ"

 Восьмикласники розширили свої знаття про різні форми толерантності та  визначили власний рівень толерантності:

Класна година " Твоя безпечна дорога" 

 Семикласники повторили вимоги знаків дорожнього руху та ознайомилися з обов'язками велосипедистів, викладеними в "Правилах дорожнього руху".



Виховна година
Здоровий спосіб життя: в чому він полягає? 
Мета: розвивати в учнів потребу здорового способу життя, формувати культуру здоров'я.
Обладнання:клас святково прикрашений: квіткові композиції, вислови видатних людей про здоров'я.
"Здоров'я маємо-не дбаємо, а загубивши-плачемо"
(Народна мудрість)
Хід виховної години
І. Організаційна частина
II. Вступна частина 
Слово вчителя.
Всі хочуть бути гарними, щоб все було в гармонії, щоб отримувати насолоду від кожного прожитого дня, щоб бачити світ лише в світлих фарбах, щоб у ваших сім'ях завжди панували радість, веселий настрій, щоб хотілося співати? Одним словом, чи хочете бути щасливими?
Всі хочуть бути здоровими: часто люди сприймають свій стан, не задумуючись, ніби нічого не може трапитись і ніяка хвороба їх не здолає. А ті, що перенесли якесь серйозне захворювання, як правило, ведуть себе інакше, вони відчувають, то про здоров'я потрібно піклуватися 

Тож пропонуємо вам завдання. Об'єднайтесь, будь паска, у дві групи (за будь-якими ознаками). Кожній групі 
на роздрукованому аркуші потрібно дати визначення "Здоров'я". Лідери груп представляють свої висловлювання та вивішують їх на дошці. =
III. Основна частина 
Вчитель. Що ж таке здоров'я?
(Вчитель аналізує твердження учнів). Всесвітня організація охорони здоров'я прийняла загальне визначення — "Здоров'я — це стан повного фізичного, духовного та соціального благополуччя".
Народна мудрість говорить: "Здоров'я маємо — не дбаємо, а загубивши, плачемо". І саме в цьому твердженні народ влучно показав своє ставлення до здоров'я. Адже людина, прагнучи до самовдосконалення, не може гребувати збереженням, підтриманням, зміцненням власного здоров'я.) На що ж, в першу чергу, необхідно звернути увагу?
Отож ми з вами визначилися, що основою є профілактика — запобігання хворобам, якщо ж вони виникають, вчасне та правильне лікування і, нарешті, зміцнення здоров'я.
— А яка, на вашу думку, правильна організація режиму дня? (Активне обговорення).
Вчитель. Так, це:
— регулярний сон;
— особиста гігієна;
— дотримання основ раціонального харчування і контроль за нормальною вагою тіла;
— піклування про фізичне здоров'я; відсутність або відмова від звички палити;
— помірність у вживанні алкоголю, або ще краще відмова від нього;
— не вживання наркотиків;
— профілактичні медогляди, що допомагають запобігати хворобам, а в разі виявлення захворювання почати вчасне лікування.
Ось на що ви маєте, насамперед, звернути увагу, складаючи план активного розвитку вашого здоров'я.
Наш народ завжди приділяє здоров'ю значну увагу. Отож, пропонуємо вам конкурс прислів'їв та приказок про здоров'я:
— Було б здоров'я, а щастя знайдеться.
— Багато спати — добра не знати.
— Від радості й старі молодішають.
— Від помірної їжі — сила, від надмірної — могила.
— Все можна купити, крім здоров'я.
— Живи, як треба — лікаря не треба.
— Легка вечеря життя продовжує.
— Мудрість лікує душі. 


Вчитель: Пропоную вам об'єднатись у дві групи. Кожній групі скласти свої шляхи, при цьому дії і вчинки не повинні повторюватися. Наприклад:
(від здоров'я) (до здоров'я)
палити не палити
порушення режиму дня дотримання режиму дня
(Кожна група знайомить зі своїми шляхами, відповіді вивішуються для загального огляду).
Вчитель. Отже, ми з вами накреслили шляхи, але яким із них йти, кожний мас вибрати сам.
Відомий основоположник теорії медицини, який жив і працював у стародавній Греції, виділив основні компоненти життя людини, від яких залежить стан її здоров'я: повітря, рух, харчування, сон, емоції. Спробуйте самі оцінити стан свого здоров'я за цим індивідуальним, тестом (додаток №1).

IV. Підбиття підсумків
Вчитель. Дорогі друзі! Сьогоднішній наш урок ми присвятили найдорожчому, що є у людини — здоров'ю. А Кодекс здоров'я нашого класу (додаток № 2), який сьогодні виробили ми, нехай буде орієнтиром у вашому житті, завжди дотримуйтеся його і пропагуйте його серед своїх друзів та близьких.
Додаток №1
ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ТЕСТ "ЗДОРОВ'Я"
1. Ранкова зарядка:
кожен день - 0; 2 рази в тиждень - 5; не робите -10.
2. Як ви добираєтесь до школи: громадським транспортом - 5; машиною -10;
на велосипеді, пішки - 0.
3. Маса тіла: нормальна - 0; за кожних 5 кг більше норми - 5.
4. Паління: не палю - 0; 10 цигарок на добу - 5; пачка на добу - 10.
5. Харчування: багато масла, яєць, сметани - 5; багато цукру, цукерок - 5;
ситна вечеря перед сном - 5.
6. Виробнича гімнастика: робиться - 0; без неї - 5.
7. Фізичні вправи: без них - 10; 2-4 год. в тиждень - 5; 8 год. в тиждень - 0.
8. Вживання алкогольних напоїв: без них - 0; на свята - 5; систематично -10.
Обробка результатів.
Сума балів 25 і більше визначає здоровий спосіб життя.
Сума 26-50 - спосіб життя досить здоровий, але якщо змінити шкідливі звички, його можна було б покращити.
Сума 51 і більше - неправильний спосіб життя, якнайшвидше потребує зміни звичок.
Додаток 2
КОДЕКС ЗДОРОВ'Я- Дотримуйся правильного режиму дня.
- Запобігай хворобам.
- Займайся вправами і спортом.
- Не пали, не вживай наркотиків та алкоголю.
- Правильно харчуйся.
- Дбай про моральну гігієну. Багато хвороб бере свій початок із душевного стану людини.
- Гумор - одна з важливих передумов доброго здоров'я.
- Не забувай, що треба вдосталь спати.
- Контролюй свою фізичну форму.

Класна година "День захисника Вітчизни"
У святі беруть участь:
Всі хлопчики класу;
Всі дівчата класу;
Ведучий

 Початок:
Дівчата по черзі читають віршик-привітання для хлопців:

Конкурси для хлопців:
1 конкурс     "Лівоооо…руч!!!"
Хлопці мають вишикуватись у шеренгу. По команді ведучого, вони мають різко (рівнятися) повертатися у той бік, у який накаже ведучий. Ця гра на координацію і реакцію. Чому на реакцію? Тому що головним завданням ведучого є не просто давати команди, а затягувати слова, акцентуючи на останню частину команди "…руч". Тобто: "ЛівоооооооооооооРУЧ!", "ПравооооооооооооРУЧ!". І тільки на "…РУЧ" хлопці мають повертатися.
Хто повернувся останнім, чи не в той бік - виходить з гри. І так поки не залишиться один хлопець з шеренги. Він переможець. Йому приз - іграшковий літачок


 2 конкурс     "Смуга з перепонами"
На підлозі розкладаються гімнасичні обручі. Хлопці мають перестрибувати з одного обруча в інший виключно двома ногами. Якщо хлопчик промахнеться - він вибуває. І так до останнього. 
 3 конкурс     "Одягаємось по свистку на час"
Хлопці мають вишикуватись шеренгою чи "шахами" (в залежності від їх кількості). Перед ними мають стояти по стільчику, на яких мають лежати наступний одяг:
-        шкарпетки хлопця
-        сорочка хлопця
-        піджак чи кофтинка, яку потрібно застібнути, а не просто одягти
-        під стільчиком - черевички.
По свистку хлопці починають одягатись. Хто встигне першим, той і переможець.
Важливо у суддівстві звернути увагу на акуратність. Сорочка має бути застібнута, заправлена в штанці. Черевички зашнуровані, піджачок - застібнутий. Адже український солдати має бути охайним.
4 конкурс
"Черговий кухар"
Український солдат має бути ситим. І нагодованим добре. Треба пояснити, що кожен з них може бути черговим по кухні. А своїх однополківців треба нагодувати швидко і смачно. Зараз ми будемо перевіряти, яким буде солдат - голодним чи ситим - якщо ви його годуватимете.
Цей конкурс на час. Перед хлопцями стіл (один великий, чи кілька парт…) У кожного хлопця є два яблука і склянка. По свистку вони мають почати їсти. Коли за дві хвилини (час варіюється залежно від віку, тобто сили, хлопців) час вийде. 
5 конкурс   "Медсестри"
В цьому конкурсі головним чином беруть участь дівчата. Треба пояснити, що жінки мають піклуватись про солдатів. І щоб бути готовими до всього - будемо вчитися бинтувати поранених солдатів.
Кожна дівчинка підходить до хлопця, який сидить перед нею на стільчику. В руках у кожної по моточку бантика. По команді ведучого вони починають бинтувати голови хлопцям. Хто перший впорається - той і переможець. Переможець (дівчинка) отримує приз - іграшковий набір доктора.
6-й конкурс: Найкращий стрибун
7-й конкурс: Майбутні силачі

Розробка виховної годин
Тема: Домашні обереги. Хліб наш насущний.
Мета: Розкрити учням, чому хліб є оберегом, познайомити з обрядами, в яких присутній хліб. Виховувати любов і пошану до хліба, до людей, які вирощують хліб.
Обладнання: хліб на рушнику; плакати «Хліб — усьому голова», «Шануй у хлібові свою й чужу працю», «Гірка робота, та солодкий хліб», «Хліб — це життя», картина К. Білокур «Цар-колос».
Учитель: Хліб на рушнику... З хлібом і сіллю зустрічаємо ми дорогих гостей. Хліб і сіль завжди були в українській хаті символом  гостинності. І хто заходив до хати, мусив завжди скуштувати хліба-солі і вклонитися господарям. Якщо людина ділилася своїм хлібом з іншими — це означало, що вона має щире й добре серце і не мислить зла своєму ближньому. Нашому народу завжди були притаманні щедрість і доброта. Адже наші пращури були хліборобами, вони сіяли і вирощували хліб, і ця щедрість — від землі-матінки. Коли ж людина почала вирощувати хліб? Про це існує багато легенд і притч. Послухайте одну з них .
 Гроза. Вогонь. Це — кара божества. 
Дими над пралісом, як чорні вежі.
І він, дикун — людина лісова,
Тікав три дні, три ночі від пожежі.
Гарячий піт. Запечені вуста,
Подряпане, залите кров'ю тіло.
Нарешті — степ. Трава рясна, густа.
І, знепритомнівши, упав. Горіло
Липневе сонце. А за тим — пітьма.
Коли ж чоло змочили роси свіжі,
Отямився. Та встати сил нема,
І ні шматка, ні пів шматочка їжі.
А жить хотілось! Порухом руки
Торкнувся він жовтавої стеблини,
І на долоню, як дощу краплини,
Упали зерна теплі та важкі
І звабно так запахли у руці,
Що він почав жувати їх, поволі
Стихали в тілі несказанні болі
І загорялись гострі промінці
В його очах. І сталось чудо з ним:
На ноги звівсь, гукнув: «Я буду жити!»
І жовті стебла з колосом рясним
Назвав прекрасним, ніжним словом — жито.
Жито, життя — це слова від одного кореня, тому що хліб — це життя. 
Погляньте на картину Катерини Білокур «Цар-колос». Як ви гадаєте, чому вона так назвала картину? (Учні відповідають.) 
Чим вразила вас ця картина? (Відповідають.)
Учитель: Хліб, як і рушник, здавна служив оберегом. Кругла паляниця була символом сонця, якому поклонялися наші предки. Вона нагадувала собою сонце, тому з такою пошаною ставилися до неї. Випікання хліба було завжди святом. Це дуже цікаво описує Василь Скуратівський у своїй книзі «Берегиня» (с. 137-138). (Учень зачитує уривок.)
Учитель: Хліб був присутній у всіх українських обрядах. Назвіть обряди і розкажіть, яку роль відігравав хліб у них. 
Учні:
—  Коли народжувалася дитина, то провідувати її йшли з хлібом, щоб дитина була щасливою, багатою.
На хрестини йшли також з хлібом.
— Хліб відігравав велике значення у весільному обряді. Сватати йшли дівчину із хлібами, які обмінювалися при згоді дівчини на шлюб. Перед весіллям у суботу ввечері пекли коровай, який оздоблювали калиною, барвінком, червоними стрічками. Він символізував собою родинне щастя. Його потім ділили усім родичам (у неділю ввечері). Крім короваю, пекли ще калачі, якими обдаровували родичів, шишки (гілки фруктових дерев обплітали тістом) На весілля усі гості також ішли з хлібом.
Учитель: Мати благословляла молодих хлібом, коли вони ішли до церкви, обсипала їх пшеницею на щасливе й багате, життя.          '
У поховальних обрядах також був присутній хліб. Його клали на віко домовини. Коли виносили покійного з хати, обсипали зерном хату, щоб родина не позбулася достатку із втратою члена сім'ї. Хліб (калачі) несли до церкви, де служили панахиду по померлому. На поминальному обіді всім роздавали поминальне печиво (пиріжки або булочки). А які з календарних обрядів ви знаєте, де обов'язково використовували хліб або зерно?
Учень: У різдвяних обрядах найбільше використовувався хліб. По-перше, символ Різдва — це дідух, житній або пшеничний сніп, який зажинали останнім гад час обжинок. Його встановлювали на покуті, і він стояв там до Водохрещ. Потім його спалювати («А дідух на теплий дух»). По-друге, це обрядова їжа — кутя, яку готували на всі святі вечори (6 січня — свят-вечір, 13 січня — щедрий вечір, 18 січня — голодна кутя або другий свят-вечір). Кутя — це поминальна страва. Нею поминали усіх родичів, які померли і яких запрошували на святу вечерю 6 січня, її готували із товченої пшениці, додавали мед та мак, іноді горіхи.
Учитель: А ще була одна обрядова страва — це пироги, які пекли на щедрий вечір — 13 січня. У давнину це була жертва місяцю. Пиріг — це хліб місяця.
Мати ставила на стіл миску з пирогами. Коли вся сім'я сідала до вечері, батько пригинався, ховаючись за пирогами, і питав:
— Чи бачите ви мене? Діти відповідали:
— Не бачимо!
— Дай, Боже, щоб і на той рік не бачили!
Цим діалогом намагалися накликати добробут і багатство в домі. Ви
знаєте дуже гарну українську пісню про пироги. Яку? !       Давайте
заспіваємо її. (Співають українську народну пісню «Із сиром
пироги».)
Учитель: А яка роль хліба у великодніх обрядах?
Учень: На Великдень пекли обрядовий хліб — паску, її пекли | із здобного тіста, прикрашали зверху фарбованим пшеном, маком, цукровою пудрою. Паску святили у церкві разом із крашанками та іншими стравами.
Свяченою паскою починали великодній сніданок. Крихти від паски не можна було викидати, вершечок з неї висушували і тримали для ліків.
Учитель: Хліб використовувався ще і в обрядах зустрічі весни. Господині на свято 40 святих (22 березня) пекли з тіста жайворонків, з якими діти вибігали за село і закликали весну Пекли обрядове печиво і на свято Маковія(14 серпня) Це медові шулики — коржі з медом та маком. І нарешті — калита, яку пекли на Андрія (13 грудня). Калита — круглий корж з діркою посередині, який символізував сонце І кусання калити не випадкове, адже сила осіннього сонця
зменшувалася, і, очевидно, це символізувала собою надкушена калита.
Як бачимо, жоден із обрядів не обходився без хліба, тому що хліб— це життя, це добробут, це багатство. Ми не знаємо справжньої вартості хліба, тому що маємо його сьогодні на столі, але були часи, коли за хліб віддавали останнє, щоб не померти з голоду. Були важкі часи штучного голодомору в Україні. Голодний 1933 рік, коли вимирали цілі села, пухли від голоду діти і просили у матері: «Хліба! Хліба!» У книзі Лідії Коваленко і Володимира Маняка «Голод-33» ми читаємо про ті страшні часи спогади очевидців:
«Анастасія Максимівна Кучерук, жителька с Судачівка Чуднівського
району Житомирської області: «На світі весна, а над селом надвисла
чорна хмара. Діти не бігають, не граються, сидять на дворах, на дорогах. Ноги тонюсінькі, складені калачиком, великий живіт між ними, голова велика, похилена лицем до землі, лиця майже нема, самі зуби зверху. Сидить дитина і чогось гойдається всім тілом: назад, вперед. Скільки  сидить, стільки й гойдається. І безконечна одна пісня напівголосом: їсти, їсти, їсти. Ні від кого не вимагаючи, а так, у простір, у світ — їсти, їсти, їсти...» Мені розповідала мама, що в голодний 33-й рік (їй було тоді 7 років) одного разу вони пішли на поле, де скосили пшеницю, щоб назбирати колосків. Вони назбирали повну торбинку і, щасливі, ще мама зварить їм їсти, поверталися додому. Раптом по дорозі додому їх зустрів колгоспний бригадир. Він вихопив у дітей торбинку і,
побачивши там колоски, закричав: „Злодії! Колгоспне добро розкрадаєте!" Він висипав колоски і почав топтати їх ногами. „Дядечку, ми не крали, ми там збирали, де скошено, ми хочемо їсти", — ридали діти. Але бригадир був байдужий до дитячих сліз. Так і повернулися вони додому ні з чим і голодні полягали спати. Той, хто пережив гой страшний час, той знає ціну хліба. Той ніколи не кине шматок під ноги. А ми часто бачимо, як топчуть хліб ногами. 1 ніхто не здогадається підняти. Гірше того, я колись була свідком, як хлопці грали у футбол... булкою. Я спочатку не могла слова вимовити від обурення.
А коли отямилася, вихопила у них з-під ніг хліб і вигукнула: «Як ви можете? Це ж святе!» А вони стояли і сміялися Які жорстокі і ниці люди, які попирають святиню. Мені було їх дуже шкода, адже вони втратили все людське і святе. І я згадала слова  Ісуса Христа, який перед своєю смертю розламав хліб і, роздаючи його своїм учням, сказав: «їжте, це тіло Моє, яке за вас віддається.
Так робіть на спомин про Мене». Що ж роблять люди кінця двадцятого століття? Невже не залишилося у їхніх душах нічого святого? Чи буде прощення за таку жорстокість? «Хліб наш насущний дай нам на кожен день», — молили Всевишнього наші предки, наші дідусі й бабусі. І дякували Богові
щоденно за хліб на столі. Тож повернімося й ми до своїх святинь, вклонімося святому хлібові, бо в ньому наше життя сьогоднішнє і майбутнє:
Істинно, люди: живемо не хлібом єдиним.
Істинно так... коли маємо хліб на столі.

Сценарій виховної години
Тема: Рослини — символи та обереги.
Мета: Познайомити учнів з рослинами-символами, їх зна­ченням в обрядах, віруваннях, житті людей, формувати любов до природи, бережливе ставлення до всього живого, любов до рідної землі.
Обладнання: записи пісень «Чорнобривці», «Мамина вишня», «Виростеш ти, сину» (на сл. В. Симоненка, плакати: «Без верби й калини нема України»; повний український віночок (12 квіток), букет з квітами, які є символами та оберегами.
Хід заходу
(Звучить пісня «Чорнобривці»).
Учитель: У кожного народу є свої улюблені рослини, для канадця -це клен для росіянина — берізка, а для українця калина і чорнобривці, любисток, м’ята. Не можна уяви­ти собі українське село без верби і тополі над криницею, без чорнобривців і м яти під вікнами. Вони супроводжують людину від народження і до смерті – у першу купіль кладуть гілочки калини, садять біля хати калину або дуб чи ясен. Помирає людина — знову ж на могилі червоніє стиглими ягодами калина, як символ пам’яті, стелиться зелений барвінок — символ безсмертя людської душі.
Любов кожного українця до рослин має дуже глибоке корін­ня. Колись наші предки вірили, що кожне природне явище, кож­на рослина мають душу, і тому з такою пошаною ставилися до них. Без потреби ніхто не зривав квітів та недозрілих плодів, а щоб зірвати рослину для лікування, потрібно було прочитати певну молитву-заклинання, щоб квітка сама віддалась у руки і принесла користь. Зірвані квіти приносили на могили помер­лих, щоб вшанувати їх пам’ять.
Наші предки поклонялися деревам та кущам. Під деревами вони виконували свої таємничі обряди. Священним у слов’ян вважалися дуб, липа, береза. Звичай вшановувати дерева зберіг­ся до нашого часу в обряді Зелених свят, коли дівчата водили «Тополю» або «Вільху» (прибирали дівчину або гілку вільхи і водили навкруг хороводи). Залишки древніх вірувань ми бачи­мо у клечанні хат широколистими деревами, обсипанні долівки травами. Все це, як вважали наші предки, мало захистити люди­ну від злих сил.
Тобто, рослини в українців були своєрідними символами- оберегами. І недаремно наш народ склав про свої улюблені рос­лини стільки пісень, легенд, казок.
Тож давайте помандруємо з вами у давній світ уявлень на­ших предків і розкриємо таємничу історію кожної рослини. А для того, щоб краще зрозуміти цей чарівний світ, кожен учень став сьогодні якоюсь символічною рослиною, а кожна дівчинка — квіткою.
Дівчинка: співає пісню «Зацвіла у лузі калина на сл. Т Шев­ченка.
Калина — це символ України. Про це співається у пісні «Ой у лузі червона калина похилилася», яка стала гімном січових стрільців, що боролися за волю і незалежність України. А чер­воні плоди калини стали символом мужності людей, які віддали своє життя і кров за рідний край.
Насінина калини нагадує собою полум’яне серце. Існує безліч легенд про сміливих дівчат, які заводили у нетрі монголо-та- тарські загони і там гинули від шабель ворогів, рятуючи рідні оселі. Легенди оповідають, що саме з крові цих самовідданих дочок нашого народу проросли калинові кущі. З того часу пи­шаються вони біля кожної хати - то символ української  душі.
Учитель: Ви, напевне, знаєте багато пісень, казок про калину.                          Назвіть їх будь ласка.        
 (Діти називають пісні, загадують загадки
Верба —також одне з навідоміших дерев у нашому народі. 
На Вербну неділю верба була символом родини, коли її освячували в церкві , а потім йшли додому і били нею всіх, примовляючи: «Не я б’ю, верба, б’є, за тиждень – Великдень, недалечко – червоне яєчко.     
Ще одна улюблена украхїнцями рослина – це вишня.
З вишнею часто в народних піснях порівнюється дівчина:
Ой як вишня, як черешня ягідками рясна,
Молоденька дівчинонька на личенько красна.
На свято Катерини дівчата ворожили на долю. Зріза­ли гілочку вишні і ставили у воду. Якщо зацвіте до 13 січня (Ме­ланки), то и доля буде цвісти, зів’яне — доля нещаслива. Для того, щоб привернути когось до себе, використовували одолінь- траву — латаття біле.
Наші пред­ки називали цю рослину русалчиним цвітом, вважаючи що білі квіти символізують красу русалок, а кореневище — хвіст. Коре­невищу латаття приписували здатність охороняти від біди лю­дей, які йшли у чужі землі. Його вкладали у ладанку і носили біля серця як амулет.
Своєрідним оберегом на Україні завжди був віно­чок. Плетіння віночка — то своєрідна наука: потрібно було зна­ти, з яких квітів 1 коли плести, яке зілля з яким впліталося поруч А всього у повному українському віночку дванадцять квіток, і кожна з них є своєрідним лікарем і оберегом.Особливе місце у віночку займали мальва, ружа та півонія які символізували собою віру, надію та любов. Розповідає легенда, що ці квіти були колись сестрами.(Виходить три дівчинки в костюмах мальви, ружі та півонії та хлопчик —у костюмі вітру).
Автор: Жили собі три сестри, які лікували людей. Проте до­помагали вони лише тим людям, які не вчинили нікому зла Ось одного разу постукав до хати хтось.
Мальва: Хто там?
Автор: А чи тут живуть дівчата красуні, які всіх лікують
Ружа: Тут. А хто ти будеш?
Вітер: Вітер я. Зимовий Вітер.
Півонія: То заходь. На що скаржишся?
Автор: Сили втрачаю. Не можу з морозом змагатися.
Мальва: А чи добре серце маєш?
Вітер: А що таке серце?
Ружа: Чи зробив ти щось добре людям?
В]тер: А що таке робити добро?
(Дівчата перезирнулися).
Мальва: Ми не можемо лікувати твою хворобу Ми лікуємо лише добрих людей.
Розсердився Вітер, дмухнув на сестер, і впали вони. А навесні висадили їх люди гад вікном та біля криниці. З того часу милують вони всіх своєю вродою.
Учитель: Не менш важливе місце у віночку належало барвінку. Він був символом життя і безсмертя людської душі.
 Хлопчик (Барвінок): А звідки походить ця квітка, про це розповідає давня легенда. Жили колись чоловік з жінкою і був у них син-одинак на ім'я Бар. Ось виріс він і став дуже гарним парубком. Покохав він дівчину на ім’я Вінка. А Бара покохала ще ще одна дівчина, у ЯКОЇ мати була відьма. Хоіла вона причарувати до дочки та ніякі чари не допомогли їй. Бар та Вінка мали одру­житися І ось у день весілля ішли вони до церкви щоб взяти шлюб Раптом з’явилася зла відьма, окропила їх якимось відваром та проголосила прокляття. За мить на міст, де стояли молодята нікого не було. Впала Барова малика на те місце і скропила землю слізьми. Сталося диво: зазеленіли дрібніі листочки уквітчані голубим цвітом. А назвали його Барвінком. З того часу тягнеться він до людських осель, до батьківських могил. І Дівча та вплітають його у свій весільний ВІНОК.
Учитель. Ромашка у віночку — це символ дівочої чистоти і цноти - її вплітають у вінок поруч з цвітом калини, яблуні і вишні. А поміж ромашками вплітають вусики хмелю — символу гнучкості.
Вчитель: Ви знаєте, напевне, пісню про хміль «Ой хмелю ж мій хмелю». Давайте заспіваємо її всі разом. (Співають  народну пісню «Ой хмелю ж мій, хмелю» )
 А дівчата грали весноюу гру «Хміль», заплітаючи руки так, наче вється хміль.
(Виконують ігрову пісню «Хміль» ) Співають.
Ой прорости, хмелю,
Вище мого двору.
Ой походи, милий,
Коло мого двору).
Учитель: У повному віночку сусідять любисток і волошка. А ше з цих
 квітів виплітають окремо віночок відданості. 
Хлопчик і дівчинка (Любисток і Волошка) розповідають ле­генду: Колись давно в Україні жили два птахи: Любисток і Волошок. А що були вони дуже гарні, то люди виловили їх. Зали­шилась у гущавині лісу одна пара птахів, і жили вони дуже друж­но, і всі ставили їх за приклад, бажаючи такої злагоди й відда­ності, як у Любистка та Волошка. І коли померли ці птахи, то проросли двома пахучими квіточками.
Учитель: Безсмертник у віночку — символ здоров’я. Він лікує дуже багато хвороб, хоч на вигляд дуже скромний. Але кожна квіточка, хоч і скромна на вигляд, потрібна людям. Про це і роз­повідає давня легенда.
(Виходять усі квіти: Мальва, Ружа, Півонія, Лілея та Любис­ток, 
Волошка, Ромашка, Барвінок та Безсмертник).
Був час на землі, коли поміж квітами почалися незгоди. За­пишалися 
Мальва, Ружа, Півонія та Лілея, що лише вони потрібні людям.
Навіщо засмічувати землю отим сміттям: любистком, во­лошками, 
барвінком, ромашками?
                 Ні тобі вигляду, ні запаху.
                 Вся земля має цвісти тільки нами.
Почалася справжня війна, і багато квітів пропало з лиця землі. Тоді 
зібралися квіти і пішли до Бога на раду.
Кожна квітка доводила Богові свою правоту. Лише одна квіточ­ка мовчала.
                 А ти чому мовчиш? — запитав Бог.
Безсмертник: Мені гірко слухати оту Хвальбу. Раз ми є на землі, то мусить бути нам усім місце на ній. Одне лише засмучує мене, що ми короткий час даруємо людям свою красу.
                 А як твоє ім’я? — запитав Бог.
                 Немає в мене імені.
Троянда: Імені не має, а пхається до Бога з порадами.
                 Буде тобі ім я. — сказав Бог. — Віднині й довіку бути тобі безсмертником.
З того часу безсмертник дарує нам свою красу і здоров’я цілий рік.
Учитель: Символічне значення мати й інші рослини: м’ята, ряст, 
васильки, папороть.
Коли з являлася перша зелень і зацвітав ряст, усі поспішали до лісу, щоб потоптати ряст. При цьому примовляли:
Топчу, топчу ряст, ряст.
Бог здоров’я дасть, дасть.
Дай, Боже, діждати,
Щоб на той рік топтати...
Вважали, якщо людина доторкнеться до живої природи, вона набереться сил і здоров’я.
Васильки — це дуже запашні квіти, які клали за ікони, при­крашали хрести у церквах. Вінки з освячених васильків надівали на голову померлим дівчатам, їх клали в труну. Васильки е символом святості, чистоти.А ця рослина стала символом любові до рідного краю, як називається ця рослина? (Показує.)
Учні: Полин.
Учитель: У народі цю рослину називають «євшан-зілля». Існує легенда про цю рослину. М. Вороний написав твір за мо­тивами легенди. В ньому розповідається, як князь Володимир забрав у полон з ясиром сина турецького хана. Хлопець вихову­вався змалку при дворі князя і забув про свій край, про домівку. Але не забув сина батько. І ось посилає він до нього посланця, щоб той нагадав синові про рідний дім. Ніщо не змогло повер­нути синові пам’ять про рідний край: ні розповіді, ні пісні. Але коли посланець дістав з-за пазухи пучечок євшан-зілля, то його запах примусив сина все пригадати: і рідне поле, і батьківський дім. Тоді він зірвався на рівні ноги і промовив:
Краще в ріднім милім краю Полягти кістьми й сконати,
Ніж в землі чужій, ворожій В славі й шані пробувати!
Найдорожча для людини та земля, той край, де вона народила­ся. 
Недаремно кажуть у народі: «Та земля мила, де мати родила».
(Звучить куплет пісні «Лебеді материнства» на сл. В. Симоненка):
Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна рідну матір вибирати.
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
Підсумки уроку
Учитель: Ми бачимо, діти, з якою пошаною наш народ ста­вився 
до кожної рослини, вони були оберегами, лікували, обері­гали від зла. 
Скільки легенд, пісень склав наш народ про свої улюблені рослини. 
Ми повинні вчитися у своїх предків шанува­ти природу, адже ми 
також є частинкою цієї природи, яка нас оточує, і без неї ми не зможемо жити на землі. Якщо людина не шанує своїх традицій, не шанує природи, вона жорстоко роз­плачується за свої помилки. Приклад тому — Чорнобиль, наші ріки, які висихають («Ще назва є, а річки вже немає», як пише Ліна Костенко), наша земля, отруєна хімікатами, по якій небезпечно ступати босими ногами, про що пише поетеса з Коломиї О. Бабій:Давно хрущів над вишнями нема, 
Садки вишневі сохнуть поодинці.
Відважний навіть босим по стежинці
Уже не вийде в поле край села...


Сценарій
виховної години
«СНІД – чума ХХІ століття»

Тема: СНІД – чума ХХ-ХХІ століття.

Мета: дати учням необхідну  інформацію, яка дасть їм можливість приймати розумні, виважені рішення, що збережуть їх  від страшного захворювання на  СНІД; виховувати доброту, мило­сердя, чисті та цнотливі стосунки між молодими людьми.

Царица грозная, Чума !                      
 Теперь идет на нас сама
И льстится жаждою богатой,
И к нам в окошко день и ночь
 Стучит могильною лопатой…
 Что делать нам? И чем помочь?
                                                                        (Пушкин А. С. Пир во время чумы)

  Вчитель:      Ще зовсім недавно люди вважа­ли, що подібні епідемії — це мину­ле. Досягнення медицини, науки нічого подібного не допустить. При­рода приготувала нам новий урок і екзамен. Представники програми ООН/СНІД вважають, що потрібно бити на сполох. Кількість ВІЛ-інфекції катастрофічно зростає, і особливо в країнах Східної Європи (7000 чоло­вік щоденно і 11,7 млн уже померло). Україна сьогодні посіла перше міс­це в Європі за темпами поширення СНІДу! Ось чому ми зібралися гово­рити на цю тему.
      СНІД — це біологічна, медична, соціально-політична, психологічна проблема. Зупинимось на останній, психологічній, пов'язаній з нашими відчуттями, емоціями, душевними якостями.
Перегляд відеофільму «ВІЛ-СНІД».
Програймо кілька ситуацій.
У вашому оточенні з'явилась людина, хвора на СНІД (чи носій ВІЛ).
1)   Чи зміниться Ваше ставлення до неї?
2)   Їм не слід продовжувати працю­вати, навчатися?
3)  Чи потрібно ізолювати таких лю­дей?
Перегляд відеоролика «Стакани».
Можливі варіанти
Ситуація перша
1.   Ставляться як до «заразної» і не приховують свого огидного став­лення (деякі політики пропону­ють концтабори).
2.   Інші відкрито не показують огид­ного, лякливого ставлення, але намагаються уникати зустрічі.
3.   Рідше ставляться зі співчуттям, дружні стосунки, враховуючи за­соби запобігання.
Кожен вибрав свій варіант. Ніхто ек­заменувати не буде. Але ви погоди­тесь зі мною, що третій варіант не ко­жен наважиться обрати.
Ситуація друга
Психологія хворого на СНІД або ін­фікованого ВІЛ. На співчуття не до­водиться сподіватися, а тому дуже часто:
1)  такі люди кінчають життя само­губством;
2)  оздоблюються і тягнуть за собою знайомих, друзів, рідних;
3)   продовжують жити, по-ново­му плануючи життя. Поринають у світ книг, літературних героїв. Там, у мріях, вони живуть повно­цінним життям. Усамітнюють­ся, майже весь час знаходяться на природі. Людина забуває про свою неповноцінність. Займа­ються милосердям. Доглядають ВІЛ-інфіковані за хворими на СНІД.
Ця хвороба має великий психологіч­ний гніт, тому хворому важко впорати­ся з новими проблемами. Тут потріб­на допомога рідних, друзів, психолога.
Це все була психологічна сторона. Які є ми в ній.
А тепер перейдемо до біологічних, ме­дичних, соціальних проблем. Можливо, почута інформація схилить вас до чаші добра. Адже навіть царські осо­би несли чергування в шпиталях під час війни (хоч загроза заразитися на тиф існувала і для них).
1й учень:
Біологічна проблема
А тепер з'ясуймо, що ми знаємо про СНІД, чого не знаємо і що потріб­но знати. Дізнання проведемо в та­кому плані.
1.   Що ви знаєте про СНІД? Що це за хвороба, звідки прийшла?
2.   Яка відмінність між вірусоносієм і хворим на СНІД?
3.   Які етапи і симптоми цього за­хворювання?
4.   Які шляхи зараження вірусом?
2й учень:Що ми знаємо про СНІД?
Перші випадки набутого імуноде­фіциту зареєстровані влітку 1981 р. в Америці.
У кількох молодих людей з послабле­ним імунітетом (гомосексуалістів) була виявлена пневмонія та інші захворю­вання. Причини і шляхи зараження були не зрозумілі. Пізніше з'явили­ся відомості і про часті захворюван­ня молодих чоловіків-гомосексуалістів на так звану саркому Капоши, яка раніше зустрічалась у чоловіків похи­лого віку і мала вигляд поодиноких вузлів на шкірі.
Характерним для всіх хворих було різке пригнічення захисних імунних функцій організму. У зв'язку з цим за­хворювання і дістало назву синдром набутого імунного дефіциту СНІД (англ. AIDS). Сам вірус був відкри­тий лише у 1983 р. Тепер його на­зивають вірусом імунодефіциту лю­дини ВІЛ (HIV). Уперше вірус був виділений у Франції і США. Пізні­ше було виявлено різновиди вірусу ВІЛ-2, ВІЛ-3.
Тепер відомі випадки неврологічно­го СНІДу, який вражає ЦНС та інші системи. Така поліморфність розви­тку СНІДу вкрай ускладнює винай­дення ліків для його лікування і про­філактики. Складність винайдення ліків пов'язана з високою мутабельністю вірусу. Швидкість мутацій ВІЛу
в 100—1000 разів перевищує швид­кість мутацій вірусу грипу.
3й учень: Розвиток ВІЛ у організмі людини
        Вірус уражає також найбільш важливу ланку імунної системи, його командний центр Т-лімфоцити. Вірус проникає в лімфоцит і живе там  п'ять-сім років. При цьому у невеликій кількості виробляються антитіла  до вірусу (за їх присутністю роблять висновки про наявність вірусу). Людина ще не хвора, але є потенційним і хворим, здатним заразити СНІДом і інших людей. Хвороба розвивається  повільно. Потім вірус активізується, починає швидко розмножувати­ся і знищувати Т-лімфоцити. Це вже і хвороба. Імунної відповіді в організмі не виникає.
1й учень:Перебіг хвороби та її симптоми
 Медична проблема
ВІЛ уражає клітини імунної систе­ми, тому організм залишається прак­тично беззахисним перед будь-якою інфекцією. На початку захворювання ознаки не­значні: слабкість, втрата апетиту, зни­ження працездатності. Початковий період може бути безсимптомним і і продовжуватись 6 тижнів. Потім настає період загострення. Без видимої причини підвищується температура, посилюється пітливість (особливо уночі), починаються ангіни, болі в суглобах і м'язах, збільшуються лімфатичні вузли. Ці симптоми тривають від кількох днів до кількох тижнів, а потім зникають. Починається прихований період (інкубаційний чи фаза здорового вірусоперенесення). Цей період особливо небезпечний, бо людина розносить вірус, навіть не підозрюючи про це. Вона не звертає уваги на перші слабкі медичні прояви. Строки від моменту зараження до появи так званих анти­тіл до вірусу точно встановити немож­ливо. Здебільшого це три-п'ять міся­ців. Прихований період може тривати 10-15 років і більше і завершується розвитком хвороби, симптоми якої можна легко сплутати із симптомами інших хвороб. Хворі скаржаться  на підвищену слабкість, пітливість  уночі, температура тіла збільшується до 38 °С, проноси. Порушується  сон, збільшуються лімфатичні вузли, і зменшується маса тіла.
Грибок шкіри, запалення легень, сар­кома Капоши та інші пухлини, розлад психіки, пам'яті. Ці недуги призво­дять до швидкої смерті хворого.
 Перегляд відеоролика «Як усі».
Висновок
Характерні клінічні симптоми
1.   Збільшення лімфатичних вузлів.
2.   Пурпурні затвердіння на тілі.
3.   Втрата маси тіла.
4.   Підвищена температура тіла, ніч­на пітливість.
5.   Прогресуюча слабкість і втрата апетиту.
6.   Шлунково-кишкові розлади.
7.   Порушення координації, м'язова слабкість, часто однієї частини тіла.
8.   Різні шкірні захворювання.
9.   Наліт у роті.
Наявність вірусу виявляється в спе­ціальних діагностичних лабораторі­ях певних міст.
Є пункти анонімного обстеження. У пацієнта беруть кров і через день-два повідомляють результат.
2й учень: Джерела і шляхи передачі інфекції
ВІЛ можна виділити із сім'яної ріди­ни, із секрету шийки матки, з лімфо­цитів, плазми крові, спинномозкової рідини, сліз, слини, сечі й материнського молока, але не всі ці рідини людського організму однаково можуть переносити інфекцію, бо концентрація вірусу в них суттєво відрізняється. Реально інфекційними і вважаються сперма, кров і, можливо, секрет шийки матки.                 
Передається вірус через статеві контакти (анальні, вагінальні, оральні), заражену донорську кров, її компоненти або донорські органи і спер­му, через забруднені голки в лікарні або наркоманами підчас ін'єкцій. Вірус може передаватись від матері у внутрішньоутробний період, під час лактації.                                   
Щоб викликати хворобу, вірус повинен проникнути у кров людини через поріз чи подряпину на шкірі або на слизових оболонках рота, вагіни і чи прямої кишки.Заданими IV Міжнародного конгресу зі СНІДу (Стокгольм), неухильно зростає число ВІЛ-інфікованих підлітків, які ведуть безладний спосіб життя. І значна частина цих хворих — дівчата (14 %). Це перевищує кількість інфікованих жінок удвічі (7 %).
Отже, до групи підвищеного ризику занесені гомосексуалісти, наркомани і повії (серед хворих 90 % чоловіки, але жінки важко переносять  хворобу).                                       
 Небезпека захворіти на СНІД загро­жує і тим, хто не є гомосексуалістом, наприклад дітям, яких заража­ють їхні хворі матері під час вагітності або пологів.
70 % дітей, народжені інфіковани­ми матерями, ВІЛ-інфіковані. Без­невинними жертвами можуть ста­ти люди під час переливання крові, й надання медичної допомоги пога­но стерилізованими медичними ін­струментами.
Ця хвороба небезпечна також і для медичного персоналу. Не слід виклю­чати можливість зараження СНІДом через бритви, ножиці, зубні щітки, а також під час бійок, сутичок, тому слід суворо дотримуватись санітар­но-гігієнічних норм і правил.
Вчитель: 
Висновок
Запам'ятай!
Вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) передається:
* у разі випадкових статевих кон­тактів;
•    через кров і нестерильні медінструменти в лікарні (окремі ви­падки);
•    у разі введення наркотиків нар­команами;
•   вагітною інфікованою матір'ю дитині.
Засоби безпеки
Запобігання зараження ВІЛом.
1.   Під час статевих контактів ко­ристуватись презервативами.
2.   Зберігати подружню вірність.
3.   Уникати випадкових статевих зв'язків.
4.   Користуватись одноразовими шприцами.
5.   Не використовувати чужі пред­мети особистої гігієни.
6.   Не контактувати з чужою кров'ю.
Пам'ятайте! Засоби лікування мало­ефективні, смертність — 100 %.

Не передається:
•    під час побутових контактів;
•    через їжу та посуд;
•    під час кашлю та нежиті;
•    через рукостискання, поцілунки, якщо тільки не має тріщин на гу­бах, роті, ясна не кровоточать;
•    комарами, клопами, вошами;
•    у басейні, кімнаті з ВІЛ-інфікованим;
•    вірус, на щастя, малостійкий у навколишньому середовищі,
гине за температури 50 °С, на со­нячному промінні.
 «Бережіть себе, бережіть своє май­бутнє.
 Щастя без любові й щирості, 
чистоти і цнотливості неможливе»